Міжнародне бюро миру
11 березня 2014 року. Події останніх кількох днів і тижнів лише підтверджують те, що IPB та інші представники крила міжнародного руху за мир стверджували роками: у часи політичної напруги військова сила нічого не вирішує[ 1]. Це провокує лише більшу військову силу з іншого боку і ризикує підштовхнути обидві сторони вгору та навколо пекельної спіралі насильства. Це особливо небезпечно, коли на задньому плані є ядерна зброя.
Але навіть якби не було ядерної зброї, це була б дуже тривожна ситуація, враховуючи порушення міжнародного права, яке Росія продовжує на Кримському півострові.
Драматичні події в Україні розгортаються на тлі жнив невдоволення всередині Російської Федерації внаслідок неодноразового західного односторонності та нестриманості, зокрема:
– розширення НАТО до кордонів Росії; і
– заохочення та фінансування «кольорових революцій», що сприймається як втручання в околиці. Це змушує Росію сумніватися в тому, що домовленість, яку вони мали з Україною щодо військових баз у Криму, буде дотримана в майбутньому.
Давайте будемо чіткими: критикувати Захід за необачну та владну поведінку – це не потурати чи захищати Росію; навпаки, критикувати Росію за її власну безрозсудну та владну поведінку – це не звільняти Захід з крючка. Обидві сторони несуть відповідальність за глибоко вкорінену трагедію, яка розгортається і яка обіцяє як зруйнувати, так і розколоти Україну, а також занурити Європу, а також весь світ, назад у якусь нову форму конфлікту Схід-Захід. Розмови на західних новинних каналах стосуються того, як швидко піднятися сходами антиросійських економічних санкцій, тоді як російські масові демонстрації гордості після Сочі ризикують спокусити Путіна перевищити у своєму прагненні створити противагу нахабному Заходу через свій Євразійський Союз.
Завдання мирного руху полягає не тільки в тому, щоб проаналізувати причини та засудити гноблення, імперіалізм та мілітаризм, де б вони не проявлялися. Це також пропонувати шляхи вперед, шляхи виходу з безладу. Усім, окрім самих яструбих політиків, має бути зрозуміло, що пріоритетом номер один у найближчі дні та тижні має бути не набір балів і читання лекцій опонентам, а діалог, діалог, діалог. Хоча ми визнаємо, що Рада безпеки ООН нещодавно ухвалила резолюції, які закликають до «інклюзивного діалогу з визнанням різноманіття українського суспільства», зараз найкращим варіантом для справжнього розв’язання цього непростого конфлікту буде ОБСЄ під керівництвом Швейцарії (з якої Росія є державою-членом). Справді, зрозуміло, що деяка дискусія між лідерами Сходу і Заходу точиться, але очевидно, що їхні погляди на всю ситуацію дуже розходяться. Але альтернативи немає; Росія і Захід мають навчитися жити і розмовляти один з одним і дійсно працювати разом на взаємну вигоду, а також на вирішення долі України.
Водночас на рівні громадян потрібно багато зробити. IPB підтримує недавній дзвінок Pax Christi Internationalhttp://www.paxchristi.net/> релігійним лідерам та всім вірним в Україні, а також у Російській Федерації та інших країнах, які залучені до політичної напруженості, «діяти як посередники та мости, об’єднуючи людей, а не роз’єднуючи їх, і підтримувати ненасильницькі шляхи пошуку мирних і справедливих рішень кризи». Жінкам слід надати набагато більш помітний голос.
Серед головних пріоритетів дій як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі має бути подолання бідності в країні та нерівномірного розподілу багатства та можливостей. Ми згадуємо звіти, які показують, що нерівні суспільства виробляють набагато більше насильства, ніж рівноправні суспільства[2]. Україні – як і багатьом іншим країнам, що охоплені конфліктом, – потрібно допомогти забезпечити освіту та роботу, і не в останню чергу для розлючених молодих чоловіків, які дозволяють завербувати себе в різні форми фундаменталізму. Для стимулювання інвестицій та створення робочих місць необхідний мінімум безпеки; звідси важливість політичного втручання для зближення сторін і демілітаризації регіону.
Існує кілька додаткових кроків, які слід заохочувати:
* відведення російських військ до своїх баз у Криму чи до Росії, а українських військ – до казарм;
* розслідування спостерігачами ООН/ОБСЄ скарг на порушення прав людини серед усіх громад в Україні;
* відсутність військового втручання сторонніх сил;
* скликання переговорів на високому рівні під егідою ОБСЄ та міжнародних миротворчих організацій за участю всіх сторін, включаючи Росію, США та ЄС, а також українців з усіх сторін, чоловіків і жінок. ОБСЄ має отримати розширений мандат і відповідальність, а її представникам дозволити доступ до всіх сайтів. Рада Європи також може стати корисним форумом для діалогу між різними сторонами.
______________________________
[2] Узагальнено в книзі Річард Г. Вілкінсон і Кейт Пікетт «Рівень духу: чому більш рівні суспільства майже завжди роблять краще».
