Переосмислення миру як відмову від мілітаризованого статус-кво

By Дайджест науки про мир, Червень 8, 2022

Цей аналіз підсумовує та відображає такі дослідження: Otto, D. (2020). Переосмислення «миру» в міжнародному праві та політиці з погляду квір-феміністів. Феміністський огляд, 126 (1), 19-38. DOI:10.1177/0141778920948081

Talking Points

• Сенс миру часто обрамляється війною та мілітаризмом, підкреслюється історіями, які визначають мир як еволюційний прогрес, або історіями, які зосереджуються на мілітаризованому мирі.
• Статут ООН і міжнародні закони про війну ґрунтують свою концепцію миру у мілітаристських рамках, а не в напрямку ліквідації війни.
• Феміністичні та квір-бачення миру кидають виклик бінарним способам мислення про мир, тим самим сприяючи переосмисленню того, що означає мир.
• Історії низових, неприєднаних миротворчих рухів з усього світу допомагають уявити мир поза рамками війни через відмову від мілітаризованого статус-кво.

Ключова інформація для практики інформування

• Поки мир обрамлений війною та мілітаризмом, активісти миру та антивоєнної дії завжди будуть у оборонній, реактивній позиції в дебатах про те, як реагувати на масове насильство.

Підсумки

Що означає мир у світі з нескінченною війною та мілітаризмом? Діанна Отто розмірковує про «конкретні соціальні та історичні обставини, які глибоко впливають на те, як ми думаємо про [мир і війну]». Вона тягне з фемініст та  дивні перспективи уявити, що може означати мир незалежно від системи війни та мілітаризації. Зокрема, вона стурбована тим, як міжнародне право спрацювало для підтримки мілітаризованого статус-кво і чи є можливість переосмислити значення миру. Вона зосереджується на стратегіях протидії глибшій мілітаризації через повсякденну практику миру, спираючись на приклади низових рухів за мир.

Феміністичний погляд на мир: «[Мир] як не лише відсутність «війни», але й як реалізація соціальної справедливості та рівності для всіх… [Ф]еміністичні приписи [миру] залишилися відносно незмінними: загальне роззброєння, демілітаризація, перерозподіл економіку і — необхідну для досягнення всіх цих цілей — знищення всіх форм домінування, не в останню чергу всіх расових, сексуальних і гендерних ієрархій».

Чудова перспектива миру: «[Й]му потрібно поставити під сумнів ортодоксії всіх видів… і протистояти бінарним способам мислення, які так спотворили наші стосунки один з одним і нелюдським світом, і замість цього відзначати багато різних способів бути людьми в світ. Квір-мислення відкриває можливість «руйнівної» гендерної ідентичності, здатної кинути виклик чоловічому/жіночому дуалізму, який підтримує мілітаризм та ієрархію статі, асоціюючи мир із жіночністю… і конфлікт із мужністю та «силою».

Для обґрунтування дискусії Отто розповідає три історії, які розташовують різні концепції миру щодо конкретних соціальних та історичних обставин. Перша історія зосереджується на серії вітражів, розташованих у Палаці миру в Гаазі (перегляд нижче). Цей твір мистецтва зображує мир через «розповідь про еволюційний прогрес Просвітництва» через стадії людської цивілізації та зосереджує білих людей як акторів на всіх етапах розвитку. Отто ставить під сумнів наслідки трактування миру як еволюційного процесу, стверджуючи, що цей наратив виправдовує війни, якщо вони ведуться проти «нецивілізованих» або, як вважають, мають «цивілізаційний ефект».

Друга історія присвячена демілітаризованим зонам, а саме DMZ між Північною та Південною Кореєю. Представлена ​​як «примусовий або мілітаризований мир... а не еволюційний мир», корейська DMZ (за іронією долі) служить притулком для дикої природи, навіть якщо його постійно патрулюють два військові. Отто запитує, чи справді мілітаризований мир уособлює мир, коли демілітаризовані зони робляться безпечними для природи, але «небезпечними для людей?»

Остання історія зосереджена на мирній громаді Сан-Хосе-де-Апартадо в Колумбії, демілітаризованій громаді, яка проголосила нейтралітет і відмовилася брати участь у збройному конфлікті. Незважаючи на напади з боку воєнізованих і національних збройних сил, громада залишається недоторканою та підтримується певним національним та міжнародним юридичним визнанням. Ця історія представляє нову уяву миру, пов’язану феміністським і дивним «відкиданням гендерного дуалізму війни та миру [і] прихильністю до повного роззброєння». Історія також кидає виклик сенсу миру, показаному в перших двох історіях, «прагнення створити умови для миру в розпал війни». Отто задається питанням, коли міжнародні чи національні мирні процеси запрацюють «для підтримки низових мирних громад».

Звертаючись до питання про те, як розуміється мир у міжнародному праві, автор зосереджується на Організації Об’єднаних Націй (ООН) та її основоположній меті запобігання війні та розбудові миру. Вона знаходить докази еволюційного наративу миру та мілітаризованого миру в Статуті ООН. Коли мир поєднується з безпекою, це сигналізує про мілітаризований мир. Це є очевидним у мандаті Ради Безпеки щодо використання військової сили, впровадженому в маскулінську/реалістичну точку зору. Міжнародне воєнне право, оскільки на нього впливає Статут ООН, «допомагає замаскувати насильство самого закону». Загалом, міжнародне право з 1945 року стало більше стурбовано «гуманизацією» війни, а не працювати над її ліквідацією. Наприклад, винятки із заборони застосування сили з часом були ослаблені, коли були прийнятними у випадках самооборони, а тепер стали прийнятними «в очікування про збройний напад».

Згадки про мир у Статуті ООН, які не поєднані з безпекою, можуть стати засобом для переосмислення миру, але спираються на еволюційний наратив. Мир асоціюється з економічним і соціальним прогресом, який, по суті, «діє більше як проект управління, ніж проект емансипації». Цей наратив наводить на думку, що мир укладається «за образом Заходу», який «глибоко впроваджений у миротворчу роботу всіх багатосторонніх установ і донорів». Розповіді про прогрес не змогли побудувати мир, оскільки вони покладалися на відновлення «імперських відносин панування».

Отто закінчує питанням: «Як уявлятимуть мир, якщо ми відмовимося уявляти мир у рамках війни?» Спираючись на інші приклади, як-от колумбійське миротворче співтовариство, вона знаходить натхнення в низових, неприєднаних мирних рухах, які безпосередньо кидають виклик мілітаризованому статус-кво, наприклад, «Жіночий табір миру Greenham Common» і його дев’ятнадцятирічна кампанія проти ядерної зброї або «Джинвар Вільний». Жіноче село, яке забезпечувало безпеку для жінок і дітей у Північній Сирії. Незважаючи на цілеспрямовано мирні місії, ці низові спільноти діють(d) під надзвичайним особистим ризиком, а держави описують ці рухи як «загрозливі, злочинні, зрадницькі, терористичні — або істеричні, «диважні» та агресивні». Однак прихильникам миру є чому повчитися у цих низових миротворчих рухів, особливо в їх навмисній практиці щоденного миру, щоб протистояти мілітаризованій нормі.

Інформаційна практика

Активістів миру та антивоєнних дій часто затискають на оборонні позиції в дебатах про мир і безпеку. Наприклад, писала Нан ​​Левінсон Tвін нація Що антивоєнні активісти стикаються з моральною дилемою у відповідь на вторгнення Росії в Україну, де детально описується, що «позиції варіюються від звинувачення Сполучених Штатів і НАТО у провокуванні вторгнення Росії до звинувачення Вашингтона в недобросовісних переговорах, до занепокоєння щодо провокування президента Росії Путіна далі [до] виклику оборони промисловості та їхніх прихильників [щоб] вітати українців за їхній опір і стверджувати, що люди дійсно мають право захищатися». Відповідь може здатися розсіяною, непослідовною та, враховуючи повідомлення про військові злочини в Україні, нечутливою чи наївною для американської громадської аудиторії. приготований для підтримки військових дій. Ця дилема для мирних і антивоєнних активістів демонструє аргумент Дайан Отто про те, що мир формується війною та мілітаризованим статус-кво. Поки мир обрамлений війною та мілітаризмом, активісти завжди будуть у оборонній, реактивній позиції в дебатах про те, як реагувати на політичне насильство.

Однією з причин, чому відстоювання миру для американської аудиторії є таким складним завданням, є відсутність знань або обізнаності про мир або миробудову. Останній звіт Frameworks про Переоформлення миру та миробудови визначає загальні думки американців щодо того, що означає миробудова, і пропонує рекомендації щодо ефективнішого спілкування з миробудовою. Ці рекомендації контекстуалізовані як визнання дуже мілітаризованого статус-кво серед американської громадськості. Загальні погляди на миробудову включають роздуми про мир як «відсутність конфлікту або стан внутрішнього спокою», припущення «що військові дії є центральними для безпеки», віру в те, що насильницький конфлікт неминучий, віру в американську винятковість і мало знання про те, що побудова миру передбачає.

Ця нестача знань створює можливості для активістів і прихильників миру проводити довгострокову, системну роботу з перебудови та популяризації миробудови для широкої аудиторії. Frameworks рекомендує, щоб підкреслення цінності зв’язку та взаємозалежності було найефективнішим наративом для підтримки миробудови. Це допомагає мілітаризованій громадськості зрозуміти, що вона особисто зацікавлена ​​в мирному результаті. Інші рекомендовані рамки розповіді включають «підкреслення активного та постійного характеру розбудови миру», використання метафори наведення мостів для пояснення того, як працює миротворчість, наведення прикладів та визначення миробудови як економічно ефективного.

Підтримка фундаментального переосмислення миру дозволить активістам з миру та антивоєнних дій встановлювати умови для дебатів з питань миру та безпеки, замість того, щоб повертатися до оборонних і реактивних позицій для мілітаризованої відповіді на політичне насильство. Встановити зв’язок між довгостроковою системною роботою та повсякденними вимогами життя у високомілітаризованому суспільстві є неймовірно важким завданням. Діанна Отто порадила б зосередитися на повсякденній практиці миру, щоб відкинути або протистояти мілітаризації. По правді кажучи, обидва підходи — довгострокове, системне переосмислення і щоденні акти мирного опору — критично важливі для деконструкції мілітаризму та відбудови більш мирного та справедливого суспільства. [KC]

Поставлені запитання

• Як активісти та прихильники миру можуть повідомити трансформаційне бачення миру, яке відкидає мілітаризований (і дуже нормалізований) статус-кво, коли військові дії знаходять підтримку суспільства?

Продовження читання, прослуховування та перегляд

Pineau, MG, & Volmet, A. (2022, 1 квітня). Побудова мосту до миру: перебудова миру та миробудова. Frameworks. Отримано 1 червня 2022 року з https://www.frameworksinstitute.org/wp-content/uploads/2022/03/FWI-31-peacebuilding-project-brief-v2b.pdf

Хозіч А., Рестрепо Санін Дж. (2022, 10 травня). Переосмислюємо наслідки війни зараз. Блог LSE. Отримано 1 червня 2022 року з https://blogs.lse.ac.uk/wps/2022/05/10/reimagining-the-aftermath-of-war-now/

Левінсон Н. (2022, 19 травня). Антивоєнні активісти стикаються з моральною дилемою. Нація. Отримано 1 червня 2022 року з  https://www.thenation.com/article/world/ukraine-russia-peace-activism/

Мюллер, Еде. (2010, 17 липня). Глобальний кампус і Спільнота миру Сан-Хосе-де-Апартадо, Колумбія. Associação para um Mundo Humanitario. Отримано 1 червня 2022 року з

BBC Radio 4. (2021, 4 вересня). Ефект Грінема. Отримано 1 червня 2022 року з  https://www.bbc.co.uk/sounds/play/m000zcl0

Жінки захищають Рожаву. (2019 грудня 25 року). Jinwar – проект жіночого села. Отримано 1 червня 2022 року з

Організацій
CodePink: https://www.codepink.org
Жінки Cross DMZ: https://www.womencrossdmz.org

Ключові слова: демілітаризаційна безпека, мілітаризм, мир, миробудова

Фотографія кредитних: Бенксі