Від Sumie SATO, World BEYOND War1 червня 2023
Сато є учасником World BEYOND WarЯпонський відділ.
Минув тиждень після завершення саміту G7 у Хіросімі. У неділю, 20 травня, я, як мати і громадянка демократичної нації Японії, висловила своє послання про скасування ядерної зброї під час протесту велосипедного каравану в Хіросімі разом з іншими членами японський відділ WBW.
У нас було багато онлайн-обговорень заздалегідь, щоб познайомитися один з одним і спланувати захід. Ніхто з нас не був повністю впевнений, як обернеться караван, оскільки ми постійно чули в новинах, що місцеві обмеження стають все жорсткішими з наближенням дня.
19 травня, за день до каравану, я точно відчув смак обмежень руху, оскільки раптово застряг на понад годину без попередження в місті Хіросіма. Я побачив перед собою кілька поліцейських машин і мотоциклів, які повільно проїжджали повз, а позаду них були чорні машини з «якимись важливими людьми» на борту. У нас не було іншого вибору, як терпіти раптові обмеження. Наступного дня, коли ми каталися містом на велосипедах, воно було наче місто-привид, де мало людей, незважаючи на вихідні. Жителям Хіросіми перед вихідними неодноразово рекомендували утриматися від непотрібних прогулянок через обмеження руху.
У цьому звіті я, як громадянин Японії, хотів би поділитися з читачами тим, що я відчував і думав про саміт G7 у Хіросімі на основі висвітлення в ЗМІ та статей, з якими я стикався. Щоб отримати повний і вичерпний звіт про акцію каравану, будь ласка, прочитайте Стаття написав Джозеф Есертьє, координатор японського відділення WBW.
Після караванної акції та 24-годинного обдумування події члени японського відділення WBW обмінялися думками, і ми всі погодилися, що участь у прямій дії була позитивною та значущою. Я брав участь з усією моєю родиною, і я вважаю, що люди, які несуть повідомлення та користуються своїми правами на свободу вираження поглядів у публічному просторі, що рідко можна побачити в цій демократичній країні Японії, справили враження на моїх дітей. Водночас, однак, я знову чітко усвідомив, що реакція японського суспільства на саміт G7 у Хіросімі була далека від того, на що я сподівався. Дуже мало людей навколо мене цікавилися самітом G7 у Хіросімі, і все, що я бачив у засобах масової інформації, це звіти експертів та інтелектуалів, які з усією серйозністю обговорювали нарощування військової сили Японії відповідно до інших країн G7, тоді як широку громадськість постійно засипали святкові зображення та плітки про події, що відбуваються під час саміту G7, ніби в місті були знаменитості. На жаль, це було типово для висвітлення новин, які я бачив.
Хоча існували великі надії на великий прогрес у напрямку відмови від ядерної зброї, закриття конференції було зустрінуте такими коментарями, як «Для Хіросіми, місця, де була скинута атомна бомба, неприйнятно посилати повідомлення, яке підтверджує її власну ядерну зброю і лише засуджує ядерну зброю протиборчих держав». Ці слова були від Сецуко Терлоу, яка пережила атомну бомбу. «Мої надії розбилися»— подібні голоси з Хіросіми вказували на те, що результат саміту, м’яко кажучи, навряд чи був задовільним. Тоді я натрапив на статтю, яка описувала заяву Сецуко Терлоу як «суперечлива нісенітниця» і побажав, щоб візити лідерів світу до Меморіального музею миру в Хіросімі, за словами автора, «були ефектом метелика, який запобіг би ядерній війні».
Чому голоси за скасування ядерної зброї так жахливо не дійшли до лідерів світу?
В Японії з моменту початку війни в Україні засоби масової інформації продовжували поширювати наративи про війну проти Росії, які поширювали США, без ретельного обговорення походження війни, і це значною мірою сформувало громадську думку. Однак, якщо ми подивимося на війну в Україні з точки зору, про яку не повідомляють головні ЗМІ США та переважно західних країн, постає інша історія про проксі-війну під проводом США (та її військової промисловості). Я вважаю, що те, що відбувається сьогодні в світі, є появою паралельного всесвіту, тобто двох світів з різними інтерпретаціями історії, які не перетинаються, і що цей паралельний всесвіт спричиняє поворот в антивоєнному русі.
Наведу приклад. Перед відкриттям саміту G7 у Хіросімі відбулася прес-конференція під назвою «Припинення вогню зараз». Її очолювали такі люди, як Кендзі ІСЕЗАКІ, колишній спеціальний посланник японського уряду з питань РДР (роззброєння, демобілізації та реінтеграції) в Афганістані, та інші, які, хоч і представляють погляди меншості, незмінно робили це своїм головним пріоритетом з початку війни. створити стіл переговорів і зберегти людські життя. І, як ми побачили в сесії запитань і відповідей на прес-конференції, в аудиторії є ті, хто ставить під сумнів припинення вогню і стверджує, що ми не повинні ігнорувати бажання українського народу воювати за свою Батьківщину. Цю думку поділяє багато людей на Заході, особливо в США, де Росія розглядається як корінь усього зла. Іншими словами, вони наполягають на тому, що продовжуватимуть воювати з Росією, незалежно від того, скільки життів буде принесено в жертву, і не можуть дозволити злій Росії досягти свого. На їхню думку, володіння ядерною зброєю слугуватиме стримуючим фактором проти такого зла. Насправді ця риторика використовувалася в країнах G7 для виправдання володіння ядерною зброєю. Цю риторику стримування часто використовували для виправдання військової експансії Японії проти «загрози» Китаю. Аргумент про те, що володіння ядерною зброєю та нарощування озброєнь є виправданими для боротьби зі злом, є протилежним тому, про що має бути антивоєнний рух.
Антивоєнний рух завжди відкидав усі війни. Однак у сучасному світі, яким керує паралельний всесвіт, ми є свідками заплутаної ситуації, коли навіть багато антивоєнних активістів наполягають на посиленні підтримки зброєю та продовженні війни, щоб боротися за мир.
Ми всі хочемо миру.
Чи досягаємо ми миру, відкидаючи війну, наполягаючи на скасуванні ядерної зброї та вступаючи в діалог з метою побудови взаєморозуміння? Або ми досягаємо миру, озброюючись, покладаючись на стримування через володіння ядерною зброєю та розпалюючи страх?
Якби мені довелося вибирати, кого я хочу для свого сусіда, я, як мати, вибрала б першого.
Я продовжуватиму відкидати всі війни заради миру.
Я буду продовжувати уявляти та вживати заходів для створення world beyond war.
Просто тому, що іншого шляху немає.
Зараз перед нами стоїть завдання з’ясувати, як ми можемо шляхом діалогу та ненасильницьких прямих дій запобігти ще більшому розпаду цього паралельного світу.
パラレルユニバース
G７広島サミットが終わり１週間が経ちました。
５月２０日(日）、私は母として、民主国家日本の一有権者として、核廃絶のメッセージをWorld BEYOND War日本支部のメンバーと共に現地広島で自転車キャラバンという抗議行動で表明してきました。
事前にオンラインで顔を合わせ準備の為の話し合いを重ね、現地での規制が厳しくなるというニュースに一体どんなキャラバンになるのか多少の不安を持ちながら当日を迎えました.
キャラバン前日の１９日には私も広島市内の交通規制に立ち往生させられました。パトカーや白バイの後ろを黒い車が連なりながらゆっくり走行、通行人は突然の規制に為す術もなく耐え忍ぶ。規制があるという事前情報から広島市民の大半が行動を自粛した模様で、２０日に自転車キャラバンで市内を走る中週末なのに人手がとても少なくゴーストタウンの様でした。
抗議行動の振り返りはWBW支部局長のエサティエ ジョセフさんがстаттяにしてくださいました。私はG７広島サミットに関する幾つかの記事をもとに閉幕後に感じたこと思ったことを皆さんと共有したいと思います。
抗議行動を終えWBW日本支部のメンバーと意見を交わし実際に行動するという事の大切さやそれが有意義な時間であった事を共有しました。私は家族全員で参加しまし一緒に参加した子供達は言論の自由をもとに想い想いのメッセージを掲げ行動をする人達の姿を見て何かを感じ取ったのではないかと思います。しかし一方で、日本社会のG7広島サミットへの反応は私の想っているものとはかけ離れていると改めて痛感させられました。私の周りにG７広島サミットへ関心を寄せている人は少なく、マスメディアを通して目にするのは重要な事案においては専門家や 知識 人 が 他国 足並み を を 揃え 軍備 増強 で 盛り上がり 、 一般 庶民 は は を お祭り騒ぎ し 各国 の 要人 を 人 で で 取り上げる 様 に 、 残念 ながら そんな 報道 ばかり でし。 盛り上がる 残念 ながら 報道 ばかり でし た。 、 ながら 報道 ばかり でし た。 、 ながら 報道 ばかり でし た
そして核廃絶へ大きく前進の期待が寄せられるも、閉幕を迎えて聞こえてくるのは「自国の核兵器は肯定し、対立する国の核兵器を非難するばかりの発信を被爆地からするのは許されない」という被爆者のサーロー節子さんの声や、「望みを打ち砕かれた」という広島からの声など、とうてい満足できる内容ではなかった事を表しています。そんな中、サーロー節子さんを「自己矛盾だらけの戯言」とし各国首脳が原爆資料館を訪れ記帳した事が「核戦争を回避するバタフライエフェクトになることを祈っている」と締めくくる内容の記事も目にしました。
何故、核廃絶という声がこうまでも届かないのか。
日本ではウクライナ戦争が勃発した当初から事の発端がしっかりと議論されないままマスメディアはアメリカが描くロシアは悪というシナリオをひたすら流し続け世論を形成してきました。しかし、アメリカや西欧諸国の主要メディアでは報道されない視点からウクライナ戦争を紐解くと、そこにはアメリカ主導の代理戦争という異なった物語が見えてきます。私は、今世界で起こっていることは、歴史の異なった解釈を持つ二つの交わらない世界、パラレルユニバース（並行宇宙）が出来上がり、このパラレルユニバースが反戦運動に捻れを起こしているのではないかと思います。
その捻れが感じられる一つの例をここに挙げます。ウクライナ戦争が始まった当初から一貫して交渉のテーブルを作り人命を救う事を最優先に声をあげてきた伊勢崎賢治氏（元アフガン武装解除日本政府特別代表）らが、「今こそ停戦を」という題でG7各国首脳へ向けてサミット開幕前に記者会見を開きました。その記者会見の質疑応答の場面で見らたのが祖国の為に 戦いたいというウクライナ人の想いを横に置いての停戦はあり得ないという声です。これはロシアを諸悪の根源とするアメリカを筆頭に西欧諸国に往々にして見らます。別の言い 方をすれば、どれだけ多くの人命を犠牲にしても悪のロシアの思う壺にさせてはいけないという主張です。G７広島サミットでもロシアや中国の威嚇が核保有を正当化するレトリックとして使われました。このレトリックは日本が当事者になり得る対中戦争でも利用され軍拡を容認する動きにも繋がっています。武器支援も核保有も軍備増強も悪と戦う為には正当化されるという主張が世論を支配し始めていると感じています。
反戦運動はこれまで一貫して全ての戦争を拒否してきました。しかし、パラレルユニバースに支配される今の世界では、これまで反戦を掲げてきた運動家も停戦を拒否し武器支援を後押しています。平和の為に戦うという捻れた主張が広められています。
私たちは皆平和を望んでいます。
戦争を拒否し核廃絶を推し進め対話により生まれる相互理解の先にある平和を求めるのか、あるいは核保有による抑止力に頼り軍備増強をし恐怖心を煽る事で平和を強いるのか。私はどちらかをもし隣人として選ぶならば前者を選びます。
私は平和の為に全ての戦争を拒否し続けます。
私は戦争のない世界 (World BEYOND War)を想像し創造する為に行動し続けます。
G7広島サミットで行った自転車キャラバンを通して公の場で行動をし意見を発信していく事の大切さを改めて実感したと同時に、反戦を掲げる私達がこのパラレルユニバース（並行宇宙）にどの様な働き掛けをしていく事が出来るのかがこれからの重要な課題ではないかと思います。
