Прихильники миру, щоб припинити переведення наших годинників

Девід Суонсон, World BEYOND War, Березень 20, 2024

Перша причина, чому я хотів би, щоб Сполучені Штати відмовилися від цілого випробування переведення годинників двічі на рік, це те, що це спричиняє нескінченну плутанину та пропуски зустрічей для груп, організацій і подій, які не входять до маленьких 4% людства, що живе в Сполучених Штатах. Щоб транскордонні масштабні зустрічі працювали, вам потрібно або змусити людей у ​​Сполучених Штатах дізнатися, що таке всесвітній координований час, або змусити 96% світу змінити час своїх зустрічей через те, що Сполучені Штати перевели годинник (або просто очікувати їх все, що потрібно знати, щоб це зробити).

На мою думку, це схоже на те, щоб Сполучені Штати прийняли метричну систему, ратифікували договори про права людини, заборонили зброю або забезпечили медичне обслуговування чи коледж. На танцювальному майданчику є величезний світ. Сидіти в кутку, курити і виглядати зверхньо — не найкращий спосіб взяти участь.

Звичайно, є інші частини світу, де також переводять годинники, і вони роблять це в різний час, що лише погіршує ситуацію. Вони повинні це також припинити. Більшість країн світу цього не робить, і в багатьох країнах це не мало б жодного сенсу, тому що небо просто не темне протягом достатньої кількості годин або з достатніми сезонними коливаннями. Отже, універсалізація перемикання годинника не є рішенням.

У той час, коли час стандартизувався, Європа винайшла світову війну, а разом з нею і сезонне переведення годинника, як засіб максимізації робочого часу, присвяченого промисловому бійню. Як і у випадку з військовими витратами, будівництвом баз, виробництвом зброї, податками та багатьма іншими чудовими речами, переведення годинника зникло після Першої світової війни та повернулося з подвоєною силою під час другої – а потім залишилося. Фактично, під час Другої світової війни те, що називали військовим часом (Східний військовий час, Центральний військовий час тощо), фактично було переведено на цілорічний одногодинний перехід на те, що ми зараз називаємо літнім часом.

Оскільки війська ніколи не поверталися додому з Німеччини чи Японії, військові витрати ніколи не зникали, а оподаткування трудящих ніколи не припинялося, ми також ніколи повністю не позбавлялися «воєнного часу». Зараз вічна війна в сучасному розумінні, коли армія США постійно воює в різних країнах. Але воєнний час, у сенсі літнього часу, вмикається і вимикається щороку на двох чудових вихідних, повних загрозливої ​​плутанини, порушеного сну, сварливих дітей, загострених хвороб і прикрих непорозумінь.

Подібно до кандидатів у президенти, які прийшли на обід і не пішли, здається, століттями, як катастрофічні ідеї, що виникли під час паніки війни, від якої важко позбутися (ядерна зброя, хамві, Генрі Кіссінджер), ми обтяжені цим процедуру переведення годинника, хоча це абсолютно необов’язково.

Існує, здається, загальне переконання, що переведення годинників на одну годину вперед заощадить електроенергію. Але це також суперечить ідеї про те, що більше денного світла дозволить корпораціям вичавити ще більше продуктивності з людей, які вже стали у багато разів продуктивнішими, ніж вони були, коли почали переводити годинник. Є також занепокоєння, що дітей взимку відправляти на автобусні зупинки в темряві небезпечно. Я вважаю, що ідеальним компромісом є, ймовірно, тримати годинники на одну годину вперед, сказати решті світу, що вони можуть на це розраховувати, перенести початок школи та роботи на дві години пізніше, і сказати корпоративним інвесторам, щоб вони пішли підвищують свою продуктивність у переході до мирних галузей.